сечівник
СЕЧІВНИ́К, а́, ч.
Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні.
Сеча, яка утворюється в нирках, через сечоводи потрапляє в сечовий міхур, а звідти назовні через сечівник (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)