сечівник

сечівни́к

-а, ч.

Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні.

Значення в інших словниках

1. сечівник — сечівни́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сечівник — СЕЧІВНИ́К, а́, ч. Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні. Сеча, яка утворюється в нирках, через сечоводи потрапляє в сечовий міхур, а звідти назовні через сечівник (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. сечівник — СЕЧІВНИ́К (отвір у людини і тварин, через який сеча виділяється назовні), УРЕ́ТРА анат.  Словник синонімів української мови
4. сечівник — СЕЧІВНИ́К, а́, ч. Трубчастий утвір у людини і ссавців, через який сеча виводиться з сечового міхура назовні. Сеча, яка утворюється в нирках, через сечоводи потрапляє в сечовий міхур, а звідти назовні через сечівник (Шк. гігієна, 1954, 93).  Словник української мови в 11 томах