сеїд

сеї́д

-а, ч.

Почесний титул мусульманина, який претендує на походження від нащадків пророка Мухамеда.

Значення в інших словниках

1. сеїд — сеї́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сеїд — СЕЇ́Д, а, ч., рел. Почесний титул мусульман, які виводять свій родовід Мухамеда. У домусульманській Аравії – речник племінної аристократії. Мої візири .. сеїди, шейхи, двірські достойники і опора царства .. всі жителі моїх земель і окраїн, ..  Словник української мови у 20 томах
3. сеїд — (тюрк., з араб. саїд – князь, нащадок пророка) почесний титул мусульманина, який претендує на походження від потомків пророка Мухаммеда.  Словник іншомовних слів Мельничука