сеїд

СЕЇ́Д, а, ч., рел.

Почесний титул мусульман, які виводять свій родовід Мухамеда. У домусульманській Аравії – речник племінної аристократії.

Мої візири .. сеїди, шейхи, двірські достойники і опора царства .. всі жителі моїх земель і окраїн, .. все суще має визнавати мого великого візира за сераскеза і в тому званні поважати й шанувати, бути йому поміччю й слухати його велінь, ніби вони вийшли з моїх вуст (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. сеїд — сеї́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сеїд — -а, ч. Почесний титул мусульманина, який претендує на походження від нащадків пророка Мухамеда.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сеїд — (тюрк., з араб. саїд – князь, нащадок пророка) почесний титул мусульманина, який претендує на походження від потомків пророка Мухаммеда.  Словник іншомовних слів Мельничука