сеїд
СЕЇ́Д, а, ч., рел.
Почесний титул мусульман, які виводять свій родовід Мухамеда. У домусульманській Аравії – речник племінної аристократії.
Мої візири .. сеїди, шейхи, двірські достойники і опора царства .. всі жителі моїх земель і окраїн, .. все суще має визнавати мого великого візира за сераскеза і в тому званні поважати й шанувати, бути йому поміччю й слухати його велінь, ніби вони вийшли з моїх вуст (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сеїд — сеї́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- сеїд — -а, ч. Почесний титул мусульманина, який претендує на походження від нащадків пророка Мухамеда. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сеїд — (тюрк., з араб. саїд – князь, нащадок пророка) почесний титул мусульманина, який претендує на походження від потомків пророка Мухаммеда. Словник іншомовних слів Мельничука