сивочубий

СИВОЧУ́БИЙ, а, е.

Який має сивий чуб; із сивим чубом.

Послухаймо розповіді сивочубих шанованих народом ветеранів (з публіц. літ.);

* У порівн. На березі, неначе сивочубі діди, стояли засніжені стіжки (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. сивочубий — сивочу́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сивочубий — див. сивий  Словник синонімів Вусика
3. сивочубий — -а, -е. Який має сивий чуб; із сивим чубом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сивочубий — СИ́ВИЙ (про людину — з сивим волоссям), СИВОВОЛО́СИЙ, СИВОГОЛО́ВИЙ, СРІБНОВОЛО́СИЙ, СРІБНОГОЛО́ВИЙ, СИВОГЛА́ВИЙ поет., СИВОЧО́ЛИЙ поет.  Словник синонімів української мови
5. сивочубий — СИВОЧУ́БИЙ, а, е. Який має сивий чуб; із сивим чубом. Послухаймо розповіді сивочубих шанованих народом ветеранів колгоспів (Хлібороб Укр., 6, 1969, 36); *У порівн. На березі, неначе сивочубі діди, стояли засніжені стіжки (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 160).  Словник української мови в 11 томах