сивочубий —
СИВОЧУ́БИЙ, а, е. Який має сивий чуб; із сивим чубом. Послухаймо розповіді сивочубих шанованих народом ветеранів (з публіц. літ.); * У порівн. На березі, неначе сивочубі діди, стояли засніжені стіжки (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
сивочубий —
СИ́ВИЙ (про людину — з сивим волоссям), СИВОВОЛО́СИЙ, СИВОГОЛО́ВИЙ, СРІБНОВОЛО́СИЙ, СРІБНОГОЛО́ВИЙ, СИВОГЛА́ВИЙ поет., СИВОЧО́ЛИЙ поет.
Словник синонімів української мови
сивочубий —
СИВОЧУ́БИЙ, а, е. Який має сивий чуб; із сивим чубом. Послухаймо розповіді сивочубих шанованих народом ветеранів колгоспів (Хлібороб Укр., 6, 1969, 36); *У порівн. На березі, неначе сивочубі діди, стояли засніжені стіжки (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 160).
Словник української мови в 11 томах