сивочубий
СИВОЧУ́БИЙ, а, е. Який має сивий чуб; із сивим чубом.
Послухаймо розповіді сивочубих шанованих народом ветеранів колгоспів (Хлібороб Укр., 6, 1969, 36);
*У порівн. На березі, неначе сивочубі діди, стояли засніжені стіжки (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 160).
Словник української мови (СУМ-11)