сикати

СИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Від болю, холоду і т. ін., важко дихаючи, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука “с”.

За кілька хвиль тягла [Оришка] оберемок нового пруття, сикаючи, як залізе котра колючка у тіло (Г. Хоткевич);

Зразу ніжить [кримське сонце], а потім червоною фарбою криє.., а потім білує... І кається тоді неуважна людина, і сикає, і ахає, і охає (Остап Вишня);

// Вимовляти звуки “тс”, закликаючи кого-небудь до обережності.

2. Випльовуючи що-небудь, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука “с”.

Удають [хлопчики] дорослих: спльовують крізь зуби, сикаючи (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. сикати — си́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сикати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 Від болю, холоду і т. ін., важко дихаючи, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука "с". || Вимовляти звуки "тс", закликаючи кого-небудь до обережності. 2》 Випльовуючи що-небудь, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука "с".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сикати — СИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Від болю, холоду і т. ін., важко дихаючи, видавати звуки, які нагадують протяжну вимову звука «с». За кілька хвиль тягла [Оришка] оберемок нового пруття, сикаючи, як залізе котра колючка у тіло (Хотк.  Словник української мови в 11 томах