сикавка
СИ́КАВКА, и, ж.
1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем.
Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати, і підкрадеться до кота, щоб його поцілити (Остап Вишня);
Вона, сикавка, хоч і не вогнепальна зброя, вона більше гідропульт, та проте й вона привчала до окоміру (Остап Вишня).
2. діал. Пожежний насос.
– Панове, ратуш [ратуша] горить! До коновок і сикавок! (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)