сикавка

СИ́КАВКА, и, ж.

1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем.

Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати, і підкрадеться до кота, щоб його поцілити (Вишня, II, 1956, 258);

Вона, сикавка, хоч і не вогнепальна зброя, вона більше гідропульт, та проте й вона привчала до окоміру (Вишня, II, 1956, 258).

2. діал. Пожежний насос.

— Панове, ратуш [ратуша] горить! До коновок і сикавок! (Фр., VI, 1951, 337).

Значення в інших словниках

1. сикавка — Си́кавка: — пожежна помпа [22] — пожежна помпа, нагніт [V,VIII] — пожежний насос [21,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. сикавка — си́кавка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. сикавка — Си́кавка. 1. Помпа. Сикавка громадска згоріла, отже, якби не дідич, котрий сам прибув з сикавкою та своєю радою та енергією змушував людий до ратованя, огневи не можна би було дати ради (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. сикавка — -и, ж. 1》 розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спершу всмоктують воду, а потім видувають її струменем. 2》 діал. Пожежний насос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сикавка — СИ́КАВКА, и, ж. 1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем. Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати...  Словник української мови у 20 томах