сик
СИК, у, ч., діал. Сичання.
Коли Гриць появився між ними [гусьми] з прутом,.. зразу всі очі звернулися на нього і тілько один німіючий сик здивування дався чути (Фр., II, 1950, 60);
Ворожий сик, прошибаючий, пронизливий свист оповістив його [поїзда] приїзд (Коб., І, 1956, 451).
Словник української мови (СУМ-11)