сик
СИК, у, ч., діал.
Сичання.
Коли Гриць появився між ними [гусьми] з прутом, .. зразу всі очі звернулися на нього і тілько один німіючий сик здивування дався чути (І. Франко);
Ворожий сик, прошибаючий, пронизливий свист оповістив його [поїзда] приїзд (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)