синдикат
СИНДИКА́Т, у, ч.
1. Одна з форм монополії, яка характеризується, з одного боку, збереженням виробничої самостійності об'єднаних підприємств і, з другого, – втратою комерційної самостійності.
Наш кооператив, що недавно став синдикатом, уже сьогодні пропонує створювати як його підрозділи фермерські господарства (з газ.);
Союзи, об'єднання підприємців – монополії (трести, синдикати та ін.) ставили своїм завданням в першу чергу підвищити ціни на товари всередині країни і за рахунок одержаного надприбутку мати змогу викинути товари по низьких цінах на зовнішні ринки і завоювати ці ринки (з наук. літ.);
До Всеросійського товариства (синдикату) входили всі сахарозаводчики (Ф. Бурлака).
2. У період непу в СРСР – об'єднання трестів певної галузі промисловості для планових закупок сировини, збуту виробів і т. ін.
3. У Франції та деяких інших країнах – назва професійних спілок.
4. Мафіозне об'єднання, угруповання.
Словник української мови (СУМ-20)