синестезія
СИНЕСТЕЗІ́Я, і, ж.
1. псих. Синтез відчуттів, одержаних від кількох органів чуттів.
Рецептори людини можуть взаємодіяти один з одним, викликаючи в корі головного мозку здорових людей синестезії – співвідчуття (з наук.-попул. літ.).
2. літ. Поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій.
Синестезія проявилася у ліриці раннього П. Тичини – поета, схильного до “кольорового слуху” та слухового кольору, здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)