синестезія
СИНЕСТЕЗІ́Я, і, ж.
1. псих. Синтез відчуттів, одержаних від кількох органів чуттів.
Рецептори людини можуть взаємодіяти один з одним, викликаючи в корі головного мозку здорових людей синестезії – співвідчуття (з наук.-попул. літ.).
2. літ. Поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій.
Синестезія проявилася у ліриці раннього П. Тичини – поета, схильного до “кольорового слуху” та слухового кольору, здатного сприймати, скажімо, квінту як жовту густу барву тощо (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синестезія — синестезі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- синестезія — -ї, ж. Виникнення у людини відчуття не лише в чуттєвому органі, на який діє подразник, а й одночасно в іншому органі чуття. || Вираження в мовній семантиці фізіологічних асоціацій між даними різних видів відчуттів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синестезія — (від гр. synaisthesis — одночасне відчуття) — феномен сприйняття, що полягає у взаємодії аналізаторів. Збудження, якевиникло, наприклад, у слуховому аналізаторі під впливом виникнення адекватного подразника ірадіює в голосовий аналізатор... Словник-довідник музичних термінів
- синестезія — синестезі́я (від грец. συναίσβησις – одночасне відчуття) виникнення у людини відчуття не лише в чуттєвому органі, на який діє подразник, але й одночасно в іншому органі чуття. Словник іншомовних слів Мельничука