синиччин
СИНИ́ЧЧИН, а, е.
Прикм. до сини́ця; належний синиці.
За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)СИНИ́ЧЧИН, а, е.
Прикм. до сини́ця; належний синиці.
За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)