синиччин
СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці.
За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Збан., Мор. чайка, 1959, 231).
Словник української мови (СУМ-11)СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці.
За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Збан., Мор. чайка, 1959, 231).
Словник української мови (СУМ-11)