1. Словник української мови в 11 томах

синиччин

СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці.

За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Збан., Мор. чайка, 1959, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синиччин — сини́ччин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. синиччин — -а, -е. Прикм. до синиця. || Належний синиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синиччин — СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці. За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
  4. синиччин — Сини́ччин, -на, -не (від сини́чка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)