1. Словник української мови в 11 томах

синичник

СИНИ́ЧНИК, а, ч. Штучне гніздо для синиць у вигляді ящичка з отвором, прикріпленого на високій жердині чи на дереві.

Діти повісили синичники на яблуньці та на інших деревах (Ів., Ліс. казки, 1954, 118);

Настає час створити для їх [птахів] гніздування сприятливі умови. Для цього у певних місцях саду розвішують шпаківні та синичники (Хлібороб Укр., 1, 1963, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синичник — сини́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синичник — -а, ч. Штучне гніздо для синиць у вигляді ящичка з отвором, прикріпленого на високій жердині чи на дереві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. синичник — СИНИ́ЧНИК, а, ч. Штучне гніздо для синиць у вигляді ящичка з отвором, прикріпленого на високій жердині чи на дереві. Діти повісили синичники на яблуньці та на інших деревах (О. Іваненко); Настає час створити для їх [птахів] гніздування сприятливі умови. Словник української мови у 20 томах