синичка

СИНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сини́ця.

Несподівано здибав на галявині хлопчика з синичкою в руках (Казки Буковини.., 1968, 110);

Хмари кругом облягли — і поле у тінь уступило. Сумно синички примовкли (Тич., І, 1957, 240);

Пробує свій весняний голос невгамовна синичка. Пісенька у неї коротенька, одноманітна (Коп., Подарунок, 1956, 71);

В березнячку пересвистувались зелені синички (Збан., Переджнив’я, 1960, 81);

На цю годівницю сіла перша синичка, Зелененька, з жовтим животиком, в чорнім очіпочку (Дор., Не повтори.., 1968, 164);

*У порівн. Одна за одною вбігали знадвору жваві, мов синички, зовсім молоденькі сусідки (Гончар, II, 1959, 148);

Кольорова дівчинка крутиться і щебече, як синичка (Вільде, На порозі, 1955, 247).