синичка
СИНИ́ЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до сини́ця.
Несподівано здибав на галявині хлопчика з синичкою в руках (з казки);
Хмари кругом облягли – і поле у тінь уступило. Сумно синички примовкли (П. Тичина);
Пробує свій весняний голос невгамовна синичка. Пісенька у неї коротенька, одноманітна (О. Копиленко);
В березнячку пересвистувались зелені синички (Ю. Збанацький);
На цю годівницю сіла перша синичка, Зелененька, з жовтим животиком, в чорнім очіпочку (П. Дорошко);
* У порівн. Одна за одною вбігали знадвору жваві, мов синички, зовсім молоденькі сусідки (О. Гончар);
Кольорова дівчинка крутиться і щебече, як синичка (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- синичка — сини́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- синичка — -и, ж. Зменш.-пестл. до синиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- синичка — Сини́чка, -чки, -чці; -ни́чки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- синичка — СИНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сини́ця. Несподівано здибав на галявині хлопчика з синичкою в руках (Казки Буковини.., 1968, 110); Хмари кругом облягли — і поле у тінь уступило. Сумно синички примовкли (Тич. Словник української мови в 11 томах
- синичка — Синичка, -ки ж. 1) ум. отъ синиця. Чуб. V. 465. 2) раст. Delphinium elatum L. ЗЮЗО. І. 121. Словник української мови Грінченка