синиччин —
сини́ччин прикметник
Орфографічний словник української мови
синиччин —
-а, -е. Прикм. до синиця. || Належний синиці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
синиччин —
СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці. За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Ю. Збанацький).
Словник української мови у 20 томах
синиччин —
СИНИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сини́ця; належний синиці. За мить він уже був біля синиччиного гніздечка (Збан., Мор. чайка, 1959, 231).
Словник української мови в 11 томах