синова
СИНОВА́, во́ї, ж., діал.
Невістка.
На її [тещин] приїзд мати судді сама приготовила .. обід, щоб за ним ще трохи поговорити зі всіма і потім від'їхати, лишаючи сина і синову і внука на опіку другої матері (О. Маковей);
Не переносив [отець Ілакович] синової саме за ті прикмети, яких бракувало його синові (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)