синус

СИ́НУС, а, ч.

1. мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи.

Відношення катета, протилежного кутові α, до гіпотенузи називається синусом кута α і позначається: sin α (з навч. літ.);

Рая ховає очі, а він забуває, яку теорему доводив, синус сплутує з котангенсом (П. Автомонов).

2. анат. Порожнина, заглибина в якомусь органі.

Синуси лімфатичних судин;

Синуси мозку;

Венозний синус серця.

Значення в інших словниках

1. синус — си́нус іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. синус — -а, ч. 1》 мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи. 2》 анат. Порожнина, заглибина в якомусь органі. Синуси мозку. Венозний синус серця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. синус — си́нус (від лат. sinus – вигнутість, кривизна) функція кута, позначається sin. С. гострого кута прямокутного трикутника – відношення катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи; дорівнює косинусові другого гострого кута цього трикутника.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. синус — Одна з тригонометричних функцій; с. гострого кута прямокутного трикутника дорівнює відношенню протилеглого до нього катета до гіпотенузи.  Універсальний словник-енциклопедія
5. синус — Си́нус, -са; -нуси, -сів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. синус — СИ́НУС, а, ч. 1. мат. Одна з тригонометричних функцій гострого кута, яка у прямокутному трикутнику дорівнює відношенню катета, протилежного цьому кутові, до гіпотенузи.  Словник української мови в 11 томах