синівський

СИНІ́ВСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до син 1, 2, 7; притаманний, власт. синові.

Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив'язанням (І. Франко);

Раптом поривно подався [Артем] постаттю до матері, у невимовній синівській любові, і мовчка схиливсь до її натруджених рук (А. Головко);

Так і не подивився старий на себе збоку, не дійшло до нього, що .. й синівська любов має право на вимогливість (Ю. Шовкопляс);

Знаючи Гнатів твердий характер та його синівську вірність, мати не раз користалася з його швидких ніг (Д. Бедзик);

Не як блудний син, .. а з синівською сонячною радістю повернувся Остап на рідну шахту (М. Ю. Тарновський);

Серце гуцула Гаврищука повне синівської любові до рідних гір (Т. Масенко).

Значення в інших словниках

1. синівський — си́нівський прикметник сині́вський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. синівський — -а, -е. Прикм. до син 1), 2), 7); притаманний, власт. синові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. синівський — Сині́вський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. синівський — СИНІ́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до син 1, 2, 7; притаманний, власт. синові. Вони були пізніше на утриманні в простого селянина з Вільки, якого й тепер ще оточували своєю вдячністю, обдаровували майже синівським прив’язанням (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. синівський — Синівський, -а, -е Сыновній.  Словник української мови Грінченка