синіти
СИНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору.
Гори починають синіти (М. Коцюбинський);
Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Панас Мирний);
Глибшає далеч. Річка синіє (М. Рильський);
Заграва на сході почала синіти, на землю спускався вечірній присмерк (І. Сенченко);
// безос.
– Уходжу я в хату, а там – панів, панів! Та накурено так, що аж синіє (Панас Мирний);
Синіло за вікном по-весняному (П. Тичина);
О, які були великі зорі, Як синіло й склилось навкруги! (М. Рильський);
// Ставати дуже блідим або червоніти, набуваючи аж синього відтінку, від нездужання, натуги, люті, холоду і т. ін. (про людину, частини її тіла).
Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє (Т. Шевченко);
Конець [кінець] його носа синів чимраз більше від морозу (І. Франко);
Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев (О. Довженко);
Пан начальник аж тремтить і синіє від люті (П. Козланюк).
2. Виділятися своїм синім кольором.
Сині волошки проти місяця ще більше синіли (С. Васильченко);
Пригадую: осінній день. Прихильно, по-щирому синіло небо (П. Тичина);
Тім'я обережненько собі погладив [Купа], бо там іще синіла прездорова гуля (О. Ільченко);
// Виднітися (про що-небудь синє в далечині).
Іздалека, край дороги Чорний ліс синіє (С. Руданський);
За річкою .. синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Панас Мирний);
Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці (Ю. Яновський);
Там, на небосхилі, силует колони ледве синів, тягнучись по рожевому тлі, як нерухома смуга лісу (О. Гончар);
Аж серце мені стиснулося: он вони – рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині, стримлять вершинами над головою (І. Муратов);
А луг цвіте. А далина синіє (Л. Дмитерко);
* Образно. По лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо і заслоняло волю, що там, за широким Дунаєм, .. синіла десь у чужій країні (М. Коцюбинський);
// Цвісти синім цвітом.
Тепло, сонячно, гарно. Синіють скрізь проліски (А. Тесленко);
Біля хати червоніли, синіли пухнасті айстри (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)