синіти

СИНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору.

Гори починають синіти (М. Коцюбинський);

Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Панас Мирний);

Глибшає далеч. Річка синіє (М. Рильський);

Заграва на сході почала синіти, на землю спускався вечірній присмерк (І. Сенченко);

// безос.

– Уходжу я в хату, а там – панів, панів! Та накурено так, що аж синіє (Панас Мирний);

Синіло за вікном по-весняному (П. Тичина);

О, які були великі зорі, Як синіло й склилось навкруги! (М. Рильський);

// Ставати дуже блідим або червоніти, набуваючи аж синього відтінку, від нездужання, натуги, люті, холоду і т. ін. (про людину, частини її тіла).

Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє (Т. Шевченко);

Конець [кінець] його носа синів чимраз більше від морозу (І. Франко);

Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев (О. Довженко);

Пан начальник аж тремтить і синіє від люті (П. Козланюк).

2. Виділятися своїм синім кольором.

Сині волошки проти місяця ще більше синіли (С. Васильченко);

Пригадую: осінній день. Прихильно, по-щирому синіло небо (П. Тичина);

Тім'я обережненько собі погладив [Купа], бо там іще синіла прездорова гуля (О. Ільченко);

// Виднітися (про що-небудь синє в далечині).

Іздалека, край дороги Чорний ліс синіє (С. Руданський);

За річкою .. синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Панас Мирний);

Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці (Ю. Яновський);

Там, на небосхилі, силует колони ледве синів, тягнучись по рожевому тлі, як нерухома смуга лісу (О. Гончар);

Аж серце мені стиснулося: он вони – рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині, стримлять вершинами над головою (І. Муратов);

А луг цвіте. А далина синіє (Л. Дмитерко);

* Образно. По лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо і заслоняло волю, що там, за широким Дунаєм, .. синіла десь у чужій країні (М. Коцюбинський);

// Цвісти синім цвітом.

Тепло, сонячно, гарно. Синіють скрізь проліски (А. Тесленко);

Біля хати червоніли, синіли пухнасті айстри (М. Зарудний).