1. Фразеологічний словник української мови

синіти

аж си́ній, зі сл. бі́дний. Дуже, надзвичайно. — Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарновський).

си́ній ніс, жарт. П’яниця. Веде пару сіреньких, невеличких бичків .. дядечко.. з таким носом, що здавалося, .. ще змалечку не цурався чарочки. — Що за бички, “синій ніс”! (В. Винниченко).

си́ній птах; си́ня пти́ця чого. Символ щастя, ідеалу; те, що втілює для кого-небудь найзаповітніші мрії, прагнення. — Вам не здається,— обізвалася сусідка,— що тепер море як синій птах щастя (М. Коцюбинський); — Ти надто близько, щоб мені насниться, Ти надто поруч, щоб в мій сон прийти. І нашого кохання синя птиця Збентежено співає з висоти (В. Малишко); На літературних ловах, в полюванні за синьою птицею істини, перед судом історії і читача, Остап Вишня лишився невмирущим (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синіти — сині́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. синіти — див. дозрівати; мерзнути Словник синонімів Вусика
  3. синіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися синім; набувати синього кольору. || безос. || Ставати дуже блідим або червоніти, набуваючи аж синього відтінку, від нездужання, натуги, люті, холоду і т. ін. (про людину, частини її тіла). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. синіти — СИНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору. Гори починають синіти (М. Коцюбинський); Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Панас Мирний); Глибшає далеч. Річка синіє (М. Словник української мови у 20 томах
  5. синіти — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ... Словник синонімів української мови
  6. синіти — Сині́ти, -ні́ю, -ні́єш, -ні́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. синіти — СИНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору. Гори починають синіти (Коцюб., II, 1955, 427); Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Мирний, IV, 1955, 322); Глибшає далеч. Словник української мови в 11 томах
  8. синіти — Сині́ти, -ні́ю, -єш гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє. Шевч. Словник української мови Грінченка