синіти
СИНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору.
Гори починають синіти (Коцюб., II, 1955, 427);
Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Мирний, IV, 1955, 322);
Глибшає далеч. Річка синіє (Рильський, І, 1960, 127);
Заграва на сході почала синіти, на землю спускався вечірній присмерк (Сенч., На Бат. горі, 1960, 37);
// безос.
— Уходжу я в хату, а там — панів, панів! Та накурено так, що аж синіє (Мирний, III, 1954, 166);
Синіло за вікном по-весняному (Тич., III, 1957, 284);
О, які були великі зорі, Як синіло й склилось навкруги! (Рильський, III, 1961, 268);
// Ставати дуже блідим або червоніти, набуваючи аж синього відтінку, від нездужання, натуги, люті, холоду і т. ін. (про людину, частини її тіла).
Мати дивиться на неї, Од злості німіє; То жовтіє, то синіє (Шевч., І, 1963, 161);
Конець [кінець] його носа синів чимраз більше від морозу (Фр., ІV, 1950, 477);
Він аж синів увесь від кашлю і ревів, як вовк чи лев (Довж., Зач. Десна, 1957, 464);
Пан начальник аж тремтить і синіє від люті (Козл., Сонце.., 1957, 143).
2. Виділятися своїм синім кольором.
Сині волошки проти місяця ще більше синіли (Вас., І, 1959, 198);
Пригадую: осінній день. Прихильно, по-щирому синіло небо (Тич., І, 1957, 216);
Тім’я обережненько собі погладив [Купа], бо там іще синіла прездорова гуля (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 385);
// Виднітися (про що-небудь синє в далечині).
Іздалека, край дороги Чорний ліс синіє (Рудан., Тв., 1956, 74);
За річкою.. синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Мирний, V, 1955, 209);
Мене вражала настирливість моря. Де б ви не йшли, воно завжди синіло між будинками в кінці вулиці (Ю. Янов., II, 1958, 16);
Там, на небосхилі, силует колони ледве синів, тягнучись по рожевому тлі, як нерухома смуга лісу (Гончар, III, 1959, 303);
Аж серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! Синіють, сивіють удалині, стримлять вершинами над головою (Мур., Бук. повість, 1959, 26);
А луг цвіте. А далина синіє (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 14);
*Образно. По лівім боці Дунаю аж ген до моря стояло на чатах військо і заслоняло волю, що там, за широким Дунаєм,.. синіла десь у чужій країні (Коцюб., І, 1955, 335);
// Цвісти синім цвітом.
Тепло, сонячно, гарно. Синіють скрізь проліски (Тесл., З книги життя, 1949, 86);
Біля хати червоніли, синіли пухнасті айстри (Зар., Світло, 1961, 26).
Значення в інших словниках
- синіти — сині́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- синіти — див. дозрівати; мерзнути Словник синонімів Вусика
- синіти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати, робитися синім; набувати синього кольору. || безос. || Ставати дуже блідим або червоніти, набуваючи аж синього відтінку, від нездужання, натуги, люті, холоду і т. ін. (про людину, частини її тіла). Великий тлумачний словник сучасної мови
- синіти — СИНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати, робитися синім; набувати синього кольору. Гори починають синіти (М. Коцюбинський); Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою (Панас Мирний); Глибшає далеч. Річка синіє (М. Словник української мови у 20 томах
- синіти — аж си́ній, зі сл. бі́дний. Дуже, надзвичайно. — Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарновський). си́ній ніс, жарт. П’яниця. Веде пару сіреньких, невеличких бичків .. дядечко.. Фразеологічний словник української мови
- синіти — ВИДІЛЯ́ТИСЯ (бути помітним серед інших), ВИРІЗНЯ́ТИСЯ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ, ВИДАВА́ТИСЯ, ВИЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНАЧА́ТИСЯ, ВІДЗНА́ЧУВАТИСЯ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВИТИНА́ТИСЯ, ВИЗНА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ВИОКРЕ́МЛЮВАТИСЯ рідше, ВИКРЕ́СЛЮВАТИСЯ... Словник синонімів української мови
- синіти — Сині́ти, -ні́ю, -ні́єш, -ні́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- синіти — Сині́ти, -ні́ю, -єш гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє. Шевч. Словник української мови Грінченка