сироко
СИРО́КО, невідм., ч.
Сильний гарячий вітер у Південній Європі та Передній Азії, що дме із пустель Північної Африки й Аравії.
– Сироко приносить до мене з Африки спеку i аромати Єгипту, а я мрiю про край бiлих пiскiв i чорних людей, про кактуси, пальми i пiрамiди (М. Коцюбинський);
Біля узбережжя Середземного моря по схилах Атлаських гір розташовані сухі субтропіки з жарким сухим літом і дощовою зимою. Тут нерідко з Сахари дме вітер сироко, сухий і гарячий, який несе багато пилу (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)