сироко
СИРО́КО, невідм., ч. Сильний гарячий вітер у Південній Європі та Передній Азії, що дме із пустель. Північної Африки й Аравії.
Біля узбережжя Середземного моря по схилах Атлаських гір розташовані сухі субтропіки з жарким сухим літом і дощовою зимою. Тут нерідко з Сахари дме вітер сироко, сухий і гарячий, який несе багато пилу (Фіз. геогр.., 6, 1957, 131);
Сьогодні трохи душно — подув африканський вітер — сироко (Коцюб., III, 1956, 327).
Словник української мови (СУМ-11)