сиротувати
СИРОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Бути сиротою (у 1 знач.).
Я вгадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім'ї з ласки (Марко Вовчок).
2. Лишатися одиноким, самітним.
На далекі заробітки Всіх синів повиряджа [вдова], В люту зиму, в теплі літки – Сиротує – не зважа (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)