сиротувати
СИРОТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
1. Бути сиротою (у 1 знач.).
Я вгадала, що я сиротую, що вбога я, та не при батькові-матері зросла, живу у чужій сім’ї з ласки (Вовчок, І, 1955, 198).
2. Лишатися одиноким, самітним.
На далекі заробітки Всіх синів повиряджа [вдова], В люту зиму, в теплі літки — Сиротує — не зважа (Граб., І, 1959, 505).
Словник української мови (СУМ-11)