сиротюк
СИРОТЮ́К, а́, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота.
Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прорізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою, а йшов насліпо у пропасть [прірву] (Ков., Світ.., 1960, 10).
Словник української мови (СУМ-11)