сиротюк

сиротю́к

-а, ч., розм.

Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота.

Значення в інших словниках

1. сиротюк — сиротю́к іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сиротюк — СИРОТЮ́К, а́, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота. Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прорізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою, а йшов насліпо у пропасть [прірву] (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
3. сиротюк — СИРОТА́ ч. і ж. (дитина, підліток, що втратили батька й матір або одного з них); СИРОТИ́НА фольк., СИРОТОВИ́НА діал.; БЕЗБА́ТЧЕНКО, СИРОТЮ́К розм. (про хлопчика); СИРОТЮ́ЧКА розм. (про дівчинку).  Словник синонімів української мови
4. сиротюк — СИРОТЮ́К, а́, ч., розм. Хлопчик, що втратив батька й матір або одного з них; сирота. Сам не знав [учитель], кого більше жалувати, чи сього сиротюка, котрий іще пищав з болю прорізними голосами, чи того хлопця, що міг бути для родичів потіхою...  Словник української мови в 11 томах
5. сиротюк — Сиротюк, -ка м. Сирота. Желех.  Словник української мови Грінченка