сиротіти
СИРОТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати сиротою (у 1 знач.); втрачати батька й матір або одного з них.
– Тут я родилась, тут я хрестилась, тут сиротіла... тут вмру, моя дитино (Марко Вовчок).
2. Втрачати рідних, близьких або коханих людей; залишатися одиноким, самітним.
– Осиротів наш рід, то не хочу, щоб моя сім'я сиротіла (М. Стельмах);
Весільний обід зібрав чимало гостей .. Щасливі батьки із жахом усвідомлювали, що з кожною хвилиною сиротіють дедалі більше й більше... (Ю. Яновський);
* Образно. [Карпо:] Коли серце почува, що воно сиротіє, то й порива його далі від людей (М. Кропивницький).
3. перен. Стояти одиноко, сиротливо.
Весняна і осіння вода затоплює увесь тітчин мочар, і на ньому, наче кистрате гніздо, сиротіє немудра оселя (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)