сирівець
СИРІВЕ́ЦЬ, вцю́, ч.
1. Напій, пригот. із залитих кип'ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас.
Дидона рано ісхопалась, Пила з похмілля сирівець (І. Котляревський);
В барилі 50 л кип'ятку обварюють 7 кг житніх сухарів і настоюють протягом 8 год. Після цього чистий сирівець зливають в іншу посудину (з наук.-попул. літ.);
Він знову потягся рукою до глека, знову пив сирівець, смачно плямкаючи губами (П. Кочура);
* У порівн. Пасажир .. прихилився плечем до стовпа з ліхтарем угорі, що цідив у туман ріденьке, мов сирівець, світло (Ю. Мушкетик).
2. діал. Сировина.
Угорщина включила у себе галицьку рафіновану нафту і, побудувавши свої рафінерії [пристрої для рафінування], брала з Галичини лише сирівець (І. Франко).
3. діал. Сириця.
Словник української мови (СУМ-20)