сирівець
СИРІВЕ́ЦЬ, вцю́, ч.
1. Напій, пригот. із залитих кип’ятком і настояних протягом певного часу житніх сухарів; хлібний квас.
Дидона рано ісхопалась, Пила з похмілля сирівець (Котл., І, 1952, 74);
В барилі 50 л кип’ятку обварюють 7 кг житніх сухарів і настоюють протягом 8 год. Після цього чистий сирівець зливають в іншу посудину (Укр. страви, 1957, 376);
Він знову потягся рукою до глека, знову пив сирівець, смачно плямкаючи губами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 476);
*У порівн. Пасажир.. прихилився плечем до стовпа з ліхтарем угорі, що цідив у туман ріденьке, мов сирівець, світло (Мушк., Серце.., 1962, 5).
2. діал. Сировина.
Угорщина включила у себе галицьку рафіновану нафту і, побудувавши свої рафінерії [пристрої для рафінування], брала з Галичини лише сирівець (Фр., VIII, 1952, 407).
3. діал. Сириця.
Словник української мови (СУМ-11)