ситняг
СИТНЯ́Г, у́, ч.
Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте перев. на болотах та луках; оситняг.
– У Великім Лузі були страшенні гущі, озера, лимани, оточені очеретом, ситнягом (О. Стороженко);
Щука кинеться десь, і півсонний ситняг Заспокоїтись довго не може (М. Рильський);
Та й довгий день на пастівнику! Сергій уже й книжки читав, і канчуки з ситнягу плів, і по болоту бродив (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)