ситняг
СИТНЯ́Г, у́, ч. (Heleocharis R. Br.). Багаторічна трав’яна рослина родини осокових, що росте перев. на болотах та луках; оситняг.
— У Великім Лузі були страшенні гущі, озера, лимани, оточені очеретом, ситнягом (Стор., І, 1957, 257);
Щука кинеться десь, і півсонний ситняг Заспокоїтись довго не може (Рильський, І, 1960, 137);
Та й довгий день на пастівнику! Сергій уже й книжки читав, і канчуки з ситнягу плів, і по болоту бродив (Мушк., Чорний хліб, 1960, 167).
Словник української мови (СУМ-11)