1. Словник української мови в 11 томах

ситняг

СИТНЯ́Г, у́, ч. (Heleocharis R. Br.). Багаторічна трав’яна рослина родини осокових, що росте перев. на болотах та луках; оситняг.

— У Великім Лузі були страшенні гущі, озера, лимани, оточені очеретом, ситнягом (Стор., І, 1957, 257);

Щука кинеться десь, і півсонний ситняг Заспокоїтись довго не може (Рильський, І, 1960, 137);

Та й довгий день на пастівнику! Сергій уже й книжки читав, і канчуки з ситнягу плів, і по болоту бродив (Мушк., Чорний хліб, 1960, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ситняг — ситня́г іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ситняг — -у, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте перев. на болотах та луках; оситняг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ситняг — СИТНЯ́Г, у́, ч. Багаторічна трав'яна рослина родини осокових, що росте перев. на болотах та луках; оситняг. – У Великім Лузі були страшенні гущі, озера, лимани, оточені очеретом, ситнягом (О. Словник української мови у 20 томах
  4. ситняг — ОСИТНЯ́Г (багаторічна трав'яниста рослина родини осокових), СИТНЯ́Г, СИТНЯ́К, СИТНИ́К. Хитнувши оситняг, причалив тихо човен (М. Бажан); Ситняг лопотів, полохливі жаби скакали в рів (І. Ле); Через дорогу — озеро, гострим ситняком поросле (П. Тичина). Словник синонімів української мови
  5. ситняг — Ситня́г, -гу́, -го́ві, в -гу́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. ситняг — Ситняг, -гу м. Родъ воднаго растенія. Стор. II. 151. Дике утя..., забилось собі між ситняг. Греб. 402. Словник української мови Грінченка