ситчик
СИ́ТЧИК, у, ч.
Пестл. до си́тець.
– Він хоч і сердився, але за школу і йому душа боліла. Сказав, що при першій реквізиції у спекулянтів щось дадуть на школу, хоч якийсь ситець. – І за це спасибі. Коли б то з ваших обіцяних чобіт хоч на ситчику затриматись (М. Стельмах);
– Нам з тобою, хлопче, – світити дірками в перетлілих ситчиках, круглий рік ходити в грубих сирових полотнах... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)