ситчик
СИ́ТЧИК, у, ч. Пестл. до си́тець.
— Він хоч і сердився, але за школу і йому душа боліла. Сказав, що при першій реквізиції у спекулянтів щось дадуть на школу, хоч якийсь ситець. — І за це спасибі. Коли б то з ваших обіцяних чобіт хоч на ситчику затриматись (Стельмах, II, 1962, 100);
— Нам з тобою, хлопче,— світити дірками в перетлілих ситчиках, круглий рік ходити в грубих сирових полотнах… (Гончар, Таврія.., 1957, 107).
Словник української мови (СУМ-11)