сить
СИТЬ, і, ж., діал.
1. Жир ( див. жир¹).
Чорна борода залисніла, як шовк, руки стали повні, м’які, а пальці були налиті ситтю (Н.-Лев., II, 1956, 96).
2. Ситість.
Собаки гладкі, аж качаються од ситі по псарні (Н.-Лев., III, 1956, 298);
— Скільки калійної солі Ми винесли в поле! Попелу, гною, посліду… Напевно, ніколи Не відчувала земля ще Подібної ситі (Вирган, В розп. літа, 1959, 134).
Словник української мови (СУМ-11)