скаву
СКАВУ́, СКАВУ́-СКАВУ́, виг.
Звуконаслідування, що означає виск собаки, шакала і т. ін.
Докучай [собака], почувши зайця, спочатку дає легесеньке “скаву-скаву”, а потім – спокійний “гав”, і далі рівномірне “гав”, “гав”, “гав”... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)