скаву

Скаву!

меж., выражающее визжаніе нѣкотор. животныхъ, напр. собаки, зайца. Лапки попік (зайчик). Скаву! Скаву! Мил. 57.

Значення в інших словниках

1. скаву — скаву́ вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. скаву — СКАВУ́, СКАВУ́-СКАВУ́, виг. Звуконаслідування, що означає виск собаки, шакала і т. ін. Докучай [собака], почувши зайця, спочатку дає легесеньке “скаву-скаву”, а потім – спокійний “гав”, і далі рівномірне “гав”, “гав”, “гав”... (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах
3. скаву — СКАВУ́, СКАВУ́-СКАВУ́, виг. Звуконаслідування, що означає виск собаки, шакала і т. ін. Докучай [собака], почувши зайця, спочатку дає легесеньке «скаву-скаву», а потім — спокійний «гав», і далі рівномірне «гав», «гав», «гав»… (Вишня, II, 1956, 125).  Словник української мови в 11 томах