скаламутитися
СКАЛАМУ́ТИТИСЯ, иться.
Док. до каламу́титися.
Прозора вода враз скаламутилася, в ній затанцювали білі порошинки (І. Сенченко);
Уляна помітила, як скаламутились і потемніли Маркові очі (І. Микитенко);
В її серці все якось поміщалось, скаламутилось, так що вона не знала, чи радіть, чи плакати? (І. Нечуй-Левицький);
Йшли похмуро й мовчки, ніби разом із вечірніми присмерками насунулась і думка про якесь незрозуміле для них нове життя. Вони відчули, що й Мозолівка вже скаламутилась, як повідь повесні (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)