скаламутнілий
СКАЛАМУТНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до скаламутні́ти;
// у знач. прикм.
Весняний, скаламутнілий Рейн котив по долині різкі повіви гірської свіжості (П. Загребельний);
Летів давній далекий спогад і розгортав перед скаламутнілим зором Жеребила картину (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)