1. Словник української мови у 20 томах

скаламутнілий

СКАЛАМУТНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до скаламутні́ти;

// у знач. прикм.

Весняний, скаламутнілий Рейн котив по долині різкі повіви гірської свіжості (П. Загребельний);

Летів давній далекий спогад і розгортав перед скаламутнілим зором Жеребила картину (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скаламутнілий — скаламутні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скаламутнілий — [скаламут(')н’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. скаламутнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до скаламутніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скаламутнілий — СКАЛАМУТНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скаламутні́ти. Весняний, скаламутнілий Рейн котив по долині різкі повіви гірської свіжості (Загреб., Європа. Захід, 1961, 107); Летів давній далекий спогад і розгортав перед скаламутнілим зором Жеребила картину (Загреб., День.., 1964, 287). Словник української мови в 11 томах